• Ви знаходитесь тут:

• Головна
• Інформація про заклад
• Історія

Історія закладу освіти

Мабуть, кожен з приємністю згадує свою рідну школу, своїх учителів, які навчили нас розумному, доброму й вічному, які вкладали в нас, учнів, часто не зовсім слухняних, свою душу. До кожного учня вони підбирали свій ключик, домагаючись того, щоб усі ми виросли хорошими людьми.

Приємні спогади про шкільні роки люди несуть через усе своє життя. “Від правильного виховання дітей залежить благополуччя всього народу”, – сказав відомий англійський педагог, філософ і просвітитель Джон Локк. Школа – це колиска духовності, те місце, куди завжди хочеться повернутися, де знову відчуваєш себе маленькою дитиною, де забуваєш про всі негаразди, а на душі стає легко та сонячно.

Історія освіти в Любомирці нерозривно пов’язана з історією села. Любомирка заснована наприкінці XVIII ст. Належала вона польському магнату Ксаверію Любомирському, який після І розділу Польщі перейшов на службу Російській імперії, як робило багато його співвітчизників. Перші згадки про село належать до 1777 року.

У 1793 році в Любомирці була побудована церква, освячена в день Святої Покрови. Вона й зараз є окрасою села. Це єдина церква в нашому районі, яка працювала майже в усі роки Радянської влади. Замість старої церкви, яка згоріла в середині ХІХ ст.,у 1885 році, була побудована нова.

Перші кроки освіти пов’язані саме з нашою Свято - Покровською церквою, при якій була відкрита церковноприходська школа. Правда, існувала вона більше на папері, ніж насправді. “По сообщению полковника Дембровского, посетившего Любомирку по поручению генерал – губернатора в 1870 г., Любомирская школа с 1851 г. числилась только на бумаге и до 1870 г. не выпустила ни одного грамотного”. Знайома картина, чи не так?

Земська реформа 1864 року значно поліпшила стан справ у медицині та освіті. В селах почали відкриватися школи, або, як вони тоді називалися, народні училища. Однокласне училище було засноване і в Любомирці в далекому 1874 році на кошти сільської громади. Будівля була не дуже пристосована, маленька, з очеретяним дахом. Стіни були з хмизу, обмазані глиною. В школі було досить темно, холодно й вогко. Курс навчання тривав 2 роки. Наприкінці ХІХ ст. (у 1896 р.) у школі навчалося 94 учні - 76 хлопців та 18 дівчаток. Продовжувала діяти й церковноприходська школа, в якій навчалося близько 20 учнів.
Про перші десятиліття ХХ ст. відомостей поки не дуже багато. Можна лише сказати, що замість старої школи була побудовано декілька нових приміщень, які й проіснували до 80 - х років ХХ ст. Основне приміщення школи збереглося до сьогоднішніх днів.

Страшне слово - війна... Десь недалеко лунали вибухи, в повітрі чувся гул літаків, а школа працювала. Тільки коли село захопили окупанти, заняття припинилися. Фашисти пристосували школу для своїх потреб. Знову заняття розпочалися лише після визволення нашої місцевості від загарбників.

На початку 50–х рр. наша школа зазнала реорганізації – з семирічки стала середньою. У 1951 р. було вперше набрано 8 – й клас. В 1954 р. відбувся перший випуск десятого класу.

В середині 50 - х рр. директором нашої школи був П. П. Чорний, який пізніше став відомий як дисидент, сепаратист та український буржуазний націоналіст.

На цих старих світлинах зображені учні нащої школи кінця 70 - х - початку 80 - х років.

У 80 - х роках українські села відчували якщо не піднесення, то, принаймні, певну стабільність. То ж і в Любомирці, яка налічувала в ті часи близько тисячі жителів, була побудована нова гарна школа, яка стала окрасою села.

Розрахована вона була на 320 учнів. Нова, світла, простора, вона була оснащена всім необхідним для навчання та відпочинку учнів. Великі світлі кабінети, простора майстерня, спортивна зала, їдальня, сучасна матеріально - технічна база, навіть теплиця.

ось такою була наша школа в середині 80 - х, через декілька років після того, як вона почала функціонувати.

Добру згадку залишили по собі Мельник М.А. Та Диба Л.О., які керували школою в 70 - 80 - і роки.

Коментарi